Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.   
     У XX сторіччі українці пережили три голодомори: 1921 – 1923, 1932 – 1933 і голод 1946 – 1947 років. Утім, серед найтрагічніших сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932 – 1933 років. За різними даними, у 1932 – 1933 роках від голоду загинуло від 7 до 10 мільйонів людей.
     Цього року вшанування пам’яті жертв сталінського геноциду вже вдруге відбуватиметься в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики.  Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
     З метою вшанування пам’яті жертв голодомору та виховання в учнів ціннісного ставлення до держави, поваги до її історичного минулого та збереження державних традицій були проведені наступні заходи.
    • У бібліотеці було організовано книжково-ілюстративну виставку науково-популярної літератури «Забуттю не підлягає»;
    • Учні переглянули відеоролики Українського інституту національної пам’яті «Історія гідності. Голодомори» та «Де б ти не був – вшануй померлих від голоду!»;
    • Було проведено виставку малюнків здобувачів освіти груп І курсу та тему “Голодомор 1932-1933 років – геноцид укранського народу”;