«Усвідом свій обов’язок». На таку тему днями у стінах комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж технологій та дизайну одягу» відбулася зустріч директорки Світлани Миколаївни ПЕТРОВИЧ зі здобувачами освіти. Під час зустрічі була проведена паралель між добром і злом, між війною і миром. На прикладі росії та ОАЕ було проаналізовано використання природних ресурсів: для руйнування чи розвитку.
Так, росія, маючи багаті природні ресурси, витрачає їх на озброєння заради військового втручання в інші країни, зокрема на війну в Україні, щомісяця витрачає $1,2 млрд на виробництво до 171 ракети. Найбільші кошти спрямовані на виробництво крилатих ракет Х-101, ракет «Калібр», балістичних ракет «Іскандер-М» та дронів Shahed-136. Загальні витрати на війну вже перевищили $1,3 трильйона. Всі ці кошти могли б піти на покращення життя росіян. Але російська армія вдерлась у нашу країну, безжально знищує нашу квітучу землю, вбиває мирних жителів, вщент руйнує наші міста і села. Важко прийняти і усвідомити.
На противагу цьому, Об’єднані Арабські Емірати – яскравий приклад того, як за 50 років країна змогла перетворити маленьке рибальське село на світовий центр архітектури та розвитку. Сьогодні тут розташовані найвищий у світі хмарочос – Бурдж-Халіфа, найбільший акваріум, занесений до Книги рекордів Гіннеса; єдиний у світі 7-зірковий готель тощо. Це майбутнє, яке вражає красою, надихає на створення шедеврів, створює комфортні умови для життя та відпочинку.
Тому в кожному демократичному суспільстві народи об’єднуються для боротьби зі злом за мир у всьому світі.
Наші захисники та захисниці теж стали на сторожі нашого миру, протистоять російській агресії на всіх напрямках фронту. Вони зазнають жахів війни, жертвуючи власним здоров’ям, і, нерідко, власним життям.
Але, доки наші військові захищають нас на передовій, ми, в тилу, не можемо лише чекати. Ми зобов’язані робити все можливе, щоб підтримувати наших героїв, і водночас протистояти ворогові всередині країни, який свої щупальця розпустив повсюду. Це наш обов’язок. Це наш спосіб показати, що ми єдині, що ми всі – українці, і що ми стоїмо разом у цьому бою. І разом ми переможемо!
Однак сьогодні ми все частіше бачимо, як молодь за гроші вступає в колаборацію з ворогом: передає дані про ЗСУ, коригує удари, допомагає окупантам.
Директорка наголосила, що це не лише злочин проти своєї країни, а й шлях у безодню – зрада, яка не має виправдання.
Важливо не просто слухати факти, а усвідомлювати свою роль у світі. Саме тому під час виступу Світлана Миколаївна зверталася до здобувачів освіти із запитаннями: Чи можемо ми впливати на майбутнє? Чи є наша відповідальність у тому, що відбувається навколо? Як зробити так, щоб Україна стала символом розвитку, а не руйнування?
Учні активно брали участь у дискусії, висловлювали свої думки, порівнювали ситуацію в різних країнах та разом шукали відповіді на важливі питання.
Висновок один: кожен має усвідомити свою позицію – чи підтримувати руйнацію, чи працювати на майбутнє і розвиток.
